Способи емоційної розрядки

Коли ми говоримо про депресивний розлад, це люди подавлені, люди безініціативні в силу хімічних змін головного мозку. Звести лише до біологічної терапії, до тих же антидепресантів чи інших додаткових препаратів не можна. Ми завжди намагаємося змінити якісь соціальні фактори в його житті.

В тому числі, якщо він загружений негативом, запитанням – де він буде отримувати позитив. А позитив отримується достатньо простими речами. Наприклад, не лежанням, а прогулянками, фоточутлівістю, якщо появляється хоч трошки сонечко, обов’язково погуляти і підставити обличчя сонцю.

Сон, в тому числі вдень, короткочасний, але повноцінний нічний сон.

Гаджетами не потрібно збуджувати свій головний мозок, який буде отримувати дозу голубого світла і потім «збиватися» в утворені мелатоніну, думаючи, що вже наступив ранок. А людина і так погано спить, важко засинає, а тут подивилася півгодини планшет з якоюсь «дурною» інформацією і отримала порцію світла, наче потрібно працювати та вставати.

Тому, забравши ці фактори, знайшовши інші способи, якщо, наприклад, на ту ж депресію ще впливає якийсь негатив, наприклад, сімейна ситуація, яка не змінилася, або не являється цілющою в плані впливу на його стан, тоді запитання: де він буде отримувати ці позитивні емоції?

Ми доволі часто відправляємо пацієнток, (тому що депресивних розладів у жінок в 2 рази більше ніж у чоловіків – це статистика світова, в Україні нічим не відрізняється) відправляємо на якісь фізичні вправи. Це може бути йога, яка часто практикується на Заході, або навіть на танці. Я розумію, що це звучить трошки можливо дивно. Пацієнт з депресією, який взагалі не хоче вставати… Але на цю тему багато було робіт, які вказують на біологічно-зворотній зв'язок.

Якщо заставити людину ходити випрямивши плечі, а тим більше в ритмі, а танець – це ритм, то його емоційний стан покращується. Так, це не повинно бути надмірно активно, ніхто не буде витанцьовувати вальс і танго. Тоді це не є депресія. Депресія буде під сумнівом. Але бути в ритміці, відчувати, пробувати щось робити зі своїм тілом – це і є рівень амортизації, і рівень розрядки. Єдине, що це не повинно підміняти серйозну лікувальну роботу лікаря.